Глобальна програма інновацій та мереж у зеленій хімії

Виробництво небезпечних за своєю природою матеріалів відбувається в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються. Ці хімічні речовини виробляються внаслідок прив’язки до певних наявних технологій та помітних початкових витрат на впровадження зелених хімічних альтернатив, доступних у країнах із розвинутою економікою. Глобальні угоди про продовження використання стійких органічних забруднювачів (СОЗ) і ртуті, зростання глобальної загрози мікропластику та бар’єри на шляху широкомасштабного впровадження альтернативної зеленої хімії – це постійне джерело шкоди для здоров’я людей і довкілля.

Зелена хімія зосереджується на розробленні хімічних продуктів і процесів, які скорочують або усувають використання чи утворення небезпечних речовин. Підходи зеленої хімії застосовуються протягом усього життєвого циклу хімічного продукту, включно з його розробленням, виробництвом, використанням та остаточною утилізацією.
Мета зеленої хімії – не просто зменшити забруднення шляхом усунення небезпек, пов’язаних із хімічними речовинами, реагентами, розчинниками та продуктами, а й зробити так, щоб питання сталого розвитку враховувалися вже у процесі розроблення інновацій у цій галузі.
Зелена хімія торкається практично кожного сектору бізнесу – харчової промисловості, енергетики, виробництва пластмас, косметики, мийних засобів, фармацевтики тощо.

Завдяки своїй природі “зелена хімія” – важливий елемент для розвитку циркулярної економіки.

Існують фінансові, нормативні, організаційні та культурні бар’єри, що перешкоджають широкому впровадженню зеленої хімії. Також є регуляторний ризик переходу на новий процес, попередні інвестиції для випробування нових процесів і хімікатів, вартість переналагодження нинішніх процесів та попередній інвестиційний бар’єр при впровадженні нових речовин та інструментів. Ба більше, виявлено додаткові бар’єри, а саме:

• брак інформації про наявність альтернатив та рішень у зеленій хімії;
• брак прикладів комерційно успішних рішень у сфері зеленої хімії;
• обмежені зв’язки між постачальниками рішень зеленої хімії та промисловістю;
• недостатня обізнаність із принципами зеленої хімії;
• висока вартість впровадження для малих та середніх підприємств.

Підприємці у сфері зеленої хімії стикаються із багатьма проблемами, зокрема із прибутковістю та фінансовою безпекою в перші роки діяльності, труднощами у забезпеченні приладами та лабораторними приміщеннями, а також із перешкодами в регулюванні хімічних речовин та хімічних процесів. Жінкам доводиться натикатися на особливі обмеження та притаманні їм системні бар’єри, включно з обмеженими можливостями для залучення в проєкти, утрудненим доступом до спеціальних технічних знань та управлінської підготовки, а також загалом обмеженні можливостей для жінок.